Усміх


Ніч  серце  віддає  на  злом.
Тоді  за  друга    -    місяць-повня.
Цей  Всесвіт  в  коконі  за  склом.
Не  докричатися  назовні.
Ні  сон,  ні  спокій,  ні  любов,
А  тільки  зоряне  тремтіння.
Ні  слів,  ні  тіла,  ні  оков…
Тримає  родове  коріння.
Коли  навколо  ні  душі
І  звідусіль  химери  ночі,
Предтеча  смерті,    не  спіши
Сховай  свій  вишкір,  потороча.
Згадаю  з  відблиском  надії  :
Тоненький  промінець  від  сонця.
Він,  як  знеболювальне  діє,
Той  усміх  щирий  незнайомця.    

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773717
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.01.2018
автор: Валентина Курило