Я завжди мріяла про материнські обійми,
такі рідні, такі теплі , такі по- справжньому затишні...
Я завжди мріяла про материнську підтримку,
після якої,я б звернула гори, підкорила б світ..
Я завжди мріяла про щире, відверте, солодке
" моя донечка, я буду завжди з тобою"
Я завжди хотіла прокинутись під запах смаженої яєчні і почути, як ти наливаєш мені свіжий чай з лимоном
Я мріяла , хоч раз прийти зі школи і побачити тебе на кухні, як ти готуєш щось смачненьке і розпитуєш , як мої справи в школі, яку оцінку отримала цього разу і чи Галина Іванівна оцінила мою статтю в шкільній газеті..
Я так хотіла заснути під твою колискову, а не під крик телевізора крізь твої зачинені двері..
Я так хотіла почути від тебе " я сумую за тобою", коли ти на роботі
Я так хотіла поговорити з тобою, розповісти про наболіле, про те, що колить мене ось тут..в грудях..в душі...
Я так хотіла , щоб ти раніше звільнилась з роботи, примчалась до мене чимскоріш і збила температуру , яка була під 40.
Я так мріяла, хоч разочок пройтись з тобою по магазинах , як мати і донька, як дві подруги, як дві сестри...
Я так мріяла відсвяткувати своє 18-річчя по- особливому, почути твої привітання, прокинутись від твого голосу..але тобі було не до мене...
Мені так хотілось крикнути тобі " Де ти , мамо? Де та, яка мала би бути мені всім? Яка б лікувала мене після першого невдалого кохання? Яка б приголубила і закрила своїми ангельськими крилами від усіх незгод ? Де ти, ненько, коли ти мені так потрібна???"
Я заспокоювала себе, що я не помру, що мама мене вилічить, що мама прийде!
Але ти приходила і зачиняла переді мною двері, розмовляла зі своїми чоловіками і геть не знала , що твоя дитина хворіє...що їй треба ліки, що їй потрібна ти
Але, ти клята, цього не знала!
Я кричала
ось тут...
в грудях, але ти не чула.. ти була не зі мною..ти була з іншими людьми , які приносили більше задоволення , ніж я..
Я проводила свої ночі на самоті або під крики твоїх батьків, затуляла вуха і думала про море, про хвилі , які мирно охоплювали моє тіло і несли до заходу сонця...
ти просто залишала мене
Ти обіцяла, що зробиш мене щасливою..
ти пообіцяла, що здійсниш мою мрію..
Ти клялась, що більше ні на кого мене не проміняєш, що ніякий чоловік не коштує мене..
що я твоя єдина донечка. яку ти любиш
що ти зробиш все, аби в майбутньому я мала усе..
Твої слова лились , як горілка п'яному охороннику
вони заполонили всю мою довіру і я чекала змін,
я чекала вдома. я чекала в школі, я дивилась на інші сім* ї і запевняла себе , що скоро все зміниться!!!
Я заздрила дівчатам, які готують з мамою якусь вечерю або пліткують про якусь із подруг..
Я підросла..
я так і не дочекалась ранкової яєчні
я так і ні разу не почула " я сумую за тобою"
в мене так і не було вечорів пліток з тобою
я так і ніколи не побачила тебе на кухні з чимось смачненьким для мене
я так і не побачила , що потрібна тобі
ти так і нічого не зробила,аби я була щаслива
ти знову обдурила мене, і знищила мою мрію..
ти покинула мене , бо тобі важливіше влаштувтаи своє особисте життя..
а знаєш..я вилікувалась і ти геть цього не знала..
ти забула про моє існування (а ти про нього взагалі знала?)
ти говориш, що на мене в тебе немає часу...і потім дивуєшся, чому я ось така холодна до тебе..
ти клялась мені! обіцяла! а зараз...я згадую ті слова, і мені хочеться повернутись назад, показати цей фрагмент тобі , як кінострічку і хочеться бити тебе цими словами, щоб ти давилась ними, щоб ти зрозуміла, наскільки ти жорстока була до мене. Щоб ти відчула мою діру всередині, щоб побачила , весь океан моїх пролитих через тебе сліз...
що маленький клаптик , що ти породила , сидить один , і чекає твоєї уваги, любові...
Знаєш, мамо...
хоча..
ти не заслуговуєш цього слова, адже ти нічого не зробила для того, аби бути "мамою", тобі не притаманне слово "ненька", тобі личить слово " егоїстка"
щасливою мене роблять інші люди, певні моменти, ситуації, книги, море, розмови з колежанками, вірші, проза , але НЕ ТИ.
коханою ( я в цьому впевнена) зробить мене людина, для якої я буду найголовнішою в його житті. Який буде для мене і татом, і другом, і коханцем, і найкращим і найтурботливішим чоловіком.
потрібною я буду для своєї сім*ї, дітей , яким дам те, чого не дала мені ти, і буду тією, ким ти для мене ніколи не була.
у мене БУДЕ щастя без тебе
і все , чого я досягла за свій меленький вік, я досягла завдяки своїм зусиллям, завдяки людям , які щиро люблять мене і вірять в мене..
і настане день, коли я вже не чекатиму твоєї уваги, любові, підтримки,
бо мені вона вже буде не потрібна.
я вже звикла до твоєї відсутності в моєму житті.
тому щастя тобі та кохання ( ти ж цього завжди хотіла)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773706
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.01.2018
автор: дівчина з третього поверху