Запалила осінь калинові грона,
Проминуло літо як і не булО.
Засвітився іній в смерекових кронах
І заосеніло раптом, замело.
Затягнуло сивим льодом над рікою,
Одяглася в тишу рідна сторона.
Та немає в світі щастя і спокою,
Було би інакше як би не війна.
Бо війна несе нам чорний дим і зраду,
Гинуть кращі хлопці в неспокійний час.
І в душі сьогодні лиш одна розрада,
Як кладе молитву під іконостас.
Як нам далі жити, як нам далі бути,
Час збиратись знову всім нам і зівсюд.
Щоб ще раз до правди владу навернути,
Щоб ще раз чинити на Майдані суд.
Гляньмо всі до сходу в обрії похмурі,
Бо невідворотна вже настала мить.
Щоби вталувати чорні буйні бурі,
Щоби раз й назавжди ворога спинить.
2018р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773705
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.01.2018
автор: Мартинюк Надвірнянський