Залізна маска

Мене  закрили  в  родовому  замку.
В  порожніх  стінах  мовчазних  портретів.
Радію  кожному  світанку.
Заслухався  вітрів  концертів.

Залізна  маска.  Втрачено  мій  трон.
Обман  не  заслужив  поклон.
Але  йому  кидають  квіти.  Недружні  погляди  зрідка  з  вікон.
О,  там  суцільний  Вавилон  …

Я  б,  може,  заспокоїв  душу,
У  роздумах  провів  всі  свої  дні,
Але  себе  її  забути  не  примушу.
Чи  прожену  я  силою  думки  свої?

Несешся  ти  на  зустріч  на  коні,
Волосся  віддала  чужим  вітрам.
Ти  думаєш,  що  там  на  сходах  він?
А  там  чужак.  Нещирість,  злочин  там  …

І  сльози  на  обличчі,  дикий  біль,
Ну  як  же  так?  Таким  не  може  бути  він.
Колись  тут  був  солодкий  хміль,
А  зараз?  Мовчазної  долі  передзвін.

Покличу  друзів  я  крізь  мур.
На  них  чекають  кулі  з  амбразур.
Вони  ж  мов  птахи  зверху  прилетять.
Монахи  в  нас  такому  вчать  …

Сидиш  сумна.  Негідника  обійми
Тобі  насправді  мов  якась  тюрма.
І  раптом  знову  він.  Безодня  ця  безмірна?
Але  чому  мовчить  сурма?

Чому  один?  Де  вся  лояльна  знать?
І  десь  чомусь  відстала  варта.
Чи  може  по  кущах  налякані  сидять?
Сховались  від  негідного  стюарта    ….

Увесь  в  болоті.  Посмішка.  Букет  з  колосся.
Перед  тобою  та,  що  розкида  волосся.
Злітає  поглядом.    І  ніжності  ріка.
Коли  закохана,  нестримна  і  стрімка  …

- О,  дівчино,  чи  будете  ласкава,
Щоб  я  тут  поруч  з  вами  став,
Така  пахуча  ваша  кава,
На  запах  цей  півсвіту  проскакав  …

- А  ще  на  ці  такі  журливі  очі,
На  милий  цей  лиця  овал,
Вони  всі  думали,  що  я  так  трон  вернути  хочу.  
Не  трон  вселив  у  мене  цей  запал  …

- Це  ти,  нарешті  ти.
Журитися  не  буду  вже  ніколи.
Хто  ще  б  так  міг  мене  спасти.
Мій  друг  і  рідний.  Моя  доле  …
Ти  обійми.  Не  відпусти  …

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773642
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.01.2018
автор: Дружня рука