У плетиві гіркім старих думок
Постійно матінка сама себе питає:
– Чому не я, чому пішов синок? –
Та ніч нічого не відповідає, –
Придумав хто нікчемну дітям смерть,
І як вона пов’язана з землею,
А чи з душею, коли повна вщерть
Незрозумілих внутрішніх полемік?
Й холоне мозок в неньки, й сон тіка,
І тіло про спочинок забуває.
– Чому у мене доля отака,
І завдяки чому життя триває?
Чи зможу я дізнатись хоч колись,
І біль душі перемогти живою,
Здавалося, що шлях, як слід, стеливсь.
Чому ж тепер повінчаний з журбою?
Вже ранок сірий стукає в вікно,
А з ним укотре й відповідь ступає:
– Життя у тебе є лише одно,
І ноша ця тебе лише чекає!
27.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773491
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.01.2018
автор: Ганна Верес