Роки мої уже промчали
І аж не віриться мені,
Що я стою,як на причалі,
Й мов проводжаю кораблі.
І виглядаю,як дитина,
Що закохалася в моря,
Як одинока,та зернина,
Що впала зріла з колоска.
Дивлюсь у далеч неозору,
Любуюсь всім,що на землі.
Навіть частиночки простору
Душу наповнюють мені.
Й я радий дійсно,як людина,
І споминаю ще й життя.
Яка ж то рада ця хвилина,
Бо,наче юність би прийшла...
Та холод в душу заглядає
І вік нагадує себе.
Про це,напевно,кожний знає,
Що вдруге юність не прийде.
Й я з тим змиривсь і сів у хаті,
Узяв свій зошит і перо,
І запишу думки крилаті,
Котрі несуть мене й в село.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773459
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2018
автор: Дашавський поет