Небо заплакало нині юначе,
Схилила голову мати твоя.
Чуєш,Ігорку! Україна вся плаче,
Чуєш,заплаканий спів солов’я.
Читав я про тебе,читав не багато
Істориком був ти,країною жив
Не тримав на руках ти синочка,як тато
Молодий ти ще був,Україну любив.
Хто анекдот друзям знову розкаже?
Хто збере друзів-почує усіх?
Що ти зробив з патріотами,враже?
Кулю пустив ти сьогодні в своїх.
Сивочола,заплакана,мати Вкраїни,
Розноситься крик її ген до небес.
Вирує Майдан,сину, бачиш-руїни,
За що взяв на себе,за всіх такий Хрест.
О Боже,матусю! Я чую вас всіх
Зненавидів себе я сьогодні,країно,
Снайпер в скроню поцілив,я встати не зміг,
Та я моя мамо,не став на коліно.
Ще досі не можу знайти я причину
За що,так вбивають України-синів.
Я за правду боровся,та чому до загину,
Та повір,моя мамо,ненавиджу цих псів.
Ви не плачте за мною, країну любіть,
В небесах вже стою на колінах.
За вкраїнське молюся,її не згубіть,
Молюся за мир, за любов в ваших стінах.
Ти чуєш,синочку! Я прийду на могилу,
Ридати там буду,молитимусь Богу.
Я знаю,помер ти за всіх,за країну,
Пішов,як герой у небесну дорогу.
Молитимусь сину,за вкраїнських синів
Живу я тобою синочку,повір,
Поженемо з країни усіх русинів
Очистим від покидків,завтра свій двір.
Ти син України,героєм ти став,
Залишив вишивану сорочку
Люблю,Україну! Завжди ти казав
Тобою пишаюсь,синочку.
10.01.2016р.
Присвячується Костенку Ігору,22р.
с.Зубринець,Тернопільської обл.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773367
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.01.2018
автор: Володимир Олійник