Вибач, за те, що стала шепотінням вітру,
твоїх спогадів осіннього листопаду…
вона не хотіла ні дощу, ні слів, ні квітів,
лише листям в забутих думках кружляти….
Пробач, що стала тінню в твоєму серці,
вона від теплого весняного сонця….
залишилась в твоїх думках кружляти,
чи то вітрами, чи то снами вже в чужих долонях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773297
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2018
автор: Tetyana_Shulga