Хоча і тиша, ніч невесела,
Ховався місяць, в сірій пелені,
Ледь визирав, на міста і села,
Ті потопали, всы в чорній імлі.
Знову «салют» освітив все небо,
Вмить здригнеться, моя рідна земля,
Шлють вороги, привіти ганебно,
То від жадоби, чи від безсилля.
Поміж хатами, пил підіймався,
Рухнули стіни....лежить дитина,
Відразу місяць, мов заховався,
Біда прийшла, плаче Україна.
Та стільки ж можна, «демон» - зупинись,
У серці кожного, знов тривога,
Що ж ти накоїв? Врешті озирнись!
Думаєш ні? Це вірна дорога?!
Течуть болючі, сльози рікою,
Страждають тут, певно й там матері,
Вмились давно, гіркою сльозою,
Хай знову в небі, засяють зорі!
Благають - НІ! Цій ганебній війні!
12.01.2018р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773231
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2018
автор: Ніна Незламна