Сидить сестра на першій лаві ,
Та щиро молиться за сина,
Щоб Господь його укріпив,
І духом святим наділив.
Вона мати пастиря,
Тому під час служіння,
Очі опускає і тихо молиться,
Щоб Бог послав спасіння.
Сама хвора, немічна,
А сила молитви робить чудо,
Тримає сина і церкви
І щиро вірить - з Богом буде.
До кожного їй діло є,
Про всіх питає, молиться,
Слово Боже кожен день читає,
По телефону з нами розмовляє.
Пораду мудру дасть,
Підтримає духовно -
Така сестра є в церкві,
Веде себе достойно.
Хоч важко їй стояти на ногах,
Із палочкою ходить всюди,
Та дбає добре про всіх нас,
І помолитись не забуде.
Якби молились так усі,
Як ця сестра молилась,
Було б горя менше на землі.
І воля Божа б здійснилась.
Церква б Божа возростала,
І люди б душі тут спасали,
Гріхи свої позалишали б,
Думки до Бога направляли.
Така чудова ця сестра,
Її душа, як ангел чиста,
До Бога стежечка терниста,
Веде до вічності вона.
Вона не боїться смерті,
Бо віру має в серці -
Чекають її небеса,
Там буде вічно молода.
травень 2017 року.́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773219
Рубрика: Присвячення
дата надходження 25.01.2018
автор: Марія Романюк.