В дитинство…
Я хотіла б на мить повернутись в дитинство,
Щоб відчути себе безтурботною знов,
І на гойдалках з друзями: «Нумо, хто вище»
І щоб на каруселі кататись гуртом,
Щоб як сльози, то лиш від розбитих колін
І любити так щиро, відкриваючи серце,
Щоб для сміху щодня було безліч причин
І щоб друзі навколо – прості і відверті.
Прокидаючись вранці, бігти у двір,
А як літо, то просто на річку купатись,
І батьківські «Не можна», всі наперекір,
Бо я просто дитина, я хочу сміятись.
І щоб серце мені не боліло від втрат,
Щоб проблеми усі залишити на потім
Аби не помічати, як роки летять,
Пізнавати життя, просто роблячи кроки,
І якби ж тоді знала, що все промине,
Цінувала б моменти, рахувала б хвилини,
Але виросла вже і дитинство моє,
У альбомі, на фото, де я ще дитина.
©Марія Скочиліс
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773202
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 24.01.2018
автор: Марія Скочиліс