Я люблю цю засніжену зиму,
Коли снігом навкруг замело.
Білизна неосяжна й незрима
Простяглася удаль за село.
Посріблилося інеєм всюди,
Ще й земля так блишить навкруги.
Я вдихаю повітря у груди,
Не боюсь простягнути руки,
Щоб зловити пухнаті сніжинки,
Що так тихо спадають згори.
По снігу протягнулась стежинка.
Тут пташок загубились сліди.
По стежині піду я в цю зиму.
Хай душа тут співає й бринить.
Білизну аж до неба незриму
Звеселяє засніжена мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772902
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.01.2018
автор: Ольга Калина