Війна іде за Україну
Вже котрий рік підряд
Ні в чім не винні люди гинуть,
Брат братові не рад.
Хто б міг колись подумать,
Що це можливо буде,
Що будуть люди гинуть
І горе й плач повсюди.
Ідуть у військо служить чоловіки
Та навіть і хоробрії жінки
Країну рідну боронити,
Свої домівки захистити.
Недавно були близькі друзі
Та стали кляті вороги,
Кругом ревуть гармати,
Які руйнують мирні хати.
Біжать, тікають з дому люди,
Ховаються, хто може, від біди.
До чого зло призводить, Боже!
Спаси нас всіх ти від ганьби.
Скільки війна зруйнувала домівок?
Скільки убила невинних людей?
Сім'ї розрушила, вдів залишила,
Забрала батьків у дітей.
Скільки скалічено, скільки убито,
Безвісти втрачено, в тюрми заселено?
Все це для чого? Яка мета?
Яка безглузда, абсурдна війна.
Але як по іншому, ти ж в нас одна
Рідна Вкраїна, ненька моя.
Як же дивитись, коли тебе рвуть,
Мову і ту вже від нас заберуть.
Путіну мало, крові захотілось?...
Може вже втопиться в ній...
Боже великий, могутній, помилуй,
Благословіння пошли Україні моїй.
Збережи нашу неньку - Вкраїну,
Діток малих захисти,
Зупини ці безглузді війни
І всіх ворогів примири.
16.04.2016 року.́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772110
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2018
автор: Марія Романюк.