Киця Ася до сніданку
Миє лапки спозаранку,
Потім очі, вуха, шию,
Хвостика і спинку миє.
Біля столика сідає
І на мене поглядає:
«Няв!» – мене тихенько просить
Дати їй ковбаски досить.
Як насититься шматочком,
Згорнеться собі клубочком
І мурличе тихо пісню
Ніжну, колискову, звісно.
Відпочивши, з нудьгування,
Киця йде на полювання.
Ось тепер тримайтесь, миші,
Ася чує вас і в тиші.
04.03.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772067
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.01.2018
автор: Martsin Slavo