Не спиш, мала?
Знов зорі світять в очі
І місяць бурунить твоїх очей блакить,
А мрії, наче хвилі, в них клекочуть,
Бажаючи всі біди затопить?
Не плач, мала,
Навкруг і так все вогко,
Зіграй-но краще, хай душа бринить,
І клавіші роняють свої дзвони,
Пронизуючи час, в дівчачий дивосвіт.
Мовчиш, мала...
Не пишеться, як завжди,
Слова давно зів’яли і не ті.
Я розумію... Та не варто, знаєш,
Шукати винних. Винних не знайти...
Всміхнись, мала!
Чому б не посміхатись,
І не радіти завтрашньому дню,
Бо ти ж не знаєш, що тебе чекає,
І що в душі навіює весну...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772038
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.01.2018
автор: Сергій Ранковий