Я стою біля рідноі хати
А в дворі вже нікого нема
Де ходили моі батько й мати
Поселилася пустка страшна.
Постою в журбі біля криниці
Похилився старенький наш тин
До батьків мені не прихилиться,
Я один,в цілім світі один.
Я молюся до Бога на небі
Хай Господь мене верне в літа,
Коли батько і мама старенькі
Поспішали мене зустрічать
І нічого в житті більш не треба
Доторкнутись до батькових рук
Ніби сонця промінчик на небі
На чолі дотик маминих губ
Все що маю,усе я віддав би
За одну лиш життя мого мить,
Щоб побуть коло батька і неньки
Сумні очі іх розвеселить
Та назад вороття вже немае
У дворі нашім пустка сумна
Скроні снігом зима застилае,
Сльози льодом морозить зима.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771976
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.01.2018
автор: Амадей