Вітер колише блакитні фіранки,
Плещеться тихо блакитна вода,
Місячні ночі, блакитні серпанки –
Очі блакитні, рука молода.
Кличе у даль золотавий світанок,
Стежка блакитна лягає до ніг –
Юність ступає на зоряний ганок,
Переступивши дитинства поріг.
Марить блакитно усміхнене літо,
Десь канцонету виводить труба,
Мило волошками убране жито –
І простягається даль голуба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771912
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2018
автор: Уляна Стринжа