Ранок. Дощ. Аж темно в світі.
Мокре місто досі спить.
Чорні липи небом вмиті
Помирають. Щось болить.
Так болить, а що, не знаю.
А воно ж, вогнем пече.
Чи під серцем, чи за краєм
Підсвідомості. Тече.
Все тече, брудне й холодне
До кісток, а я сиджу
Мокрий, п"яний і голодний.
Просто дивлюсь на межу.
Чорний рів, сталеві грати,
Неперейдений кордон.
Все пливе. Мені б, поспати.
Боже Правий, де ж, той сон...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771868
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2018
автор: Разрыв Непрерывности