Глибокий погляд втомлених очей,
Мільйони думок, що не будуть почуті,
Звичайна людина на цьому маршруті,
Що світ пропускає крізь серце своє,
Поклик до праведного, скромний талант,
Та душу на виворіт не відкриває,
Він багато пізнав, і від того й страждає,
Що для чинного світу простий емігрант,
Запитайте його, що ховають ті очі,
І чому цілий світ він тримає в собі,
Чому не розказує вірші свої,
І чому розмовляє завжди неохоче,
Він давно на розпутті, між думкою й словом,
Між коханням і болем, в душі це несе,
Велика ймовірність втратити все,
То як же обрати єдину дорогу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771800
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.01.2018
автор: Дмитро Лісаєв