ВУДІ ПОЛ ҐРЕЙ
РОМАН
ЧАСТИНА ДРУГА. ТРАНСФОРМАЦІЯ
Одразу ж приходжу до тями. Жодних травм, або ж подряпин. Водій теж виглядає у порядку.
-«От халепа! Чергова пригода на мою голову. Знову зайві витрати. Але, перш за усе, слід вибратися з цієї ями. Схоже без професійної допомоги не обійтись. Чому мені так не щастить?» - розчаровано запитує.
-«Не гарячкуй, друже! Можливо мені вдасться чимось допомогти?» - по дружньому пробую розрадити молодого чоловіка.
-«Ви що, жартуєте? Візьмете зараз та й висмикнете машину з ями?» - пробує пожартувати молодик.
-«Саме так. Не дивуйтесь. Включіть нейтральну передачу, і, тримайте міцно кермо.» - пропоную, а сам не вірячи своїм словам, виходжу з машини, і, підходжу до багажника. Упевнено хапаю за піддон машини і легко, без особливої напруги тягну машину наверх. Поволі, крок за кроком, машина рухається у напрямку узбіччя. Звідки у мене така надзвичайна сила? Ще учора, я б, на перекладині, не зміг жодного разу підтягнутись. Невже той кусок дерева? Та не у руків’ї справа. А у тому наконечнику в кінці. Невже топірець Олекси Довбуша знайшов? Знайшов, і, одразу ж загубив? Не сміши людей! Нарешті, мені вдається витягнути легковик на узбіччя дороги.
-«Ти що, чоловіче, супермен?» - вискочивши з машини запитує молодий чоловік.
-«Та ні. Я звичайна людина.» - скромно відповідаю.
-« Еге ж. Звичайна людина. Я так, і повірив. Та чи знаєш ти, що потужний кран морочився б тут зі мною пару год, а ти за 5 хвилин впорався. Не вірю своїм очам. Коли розкажу друзям – ніхто не повірить!» - збуджено говорить молодий водій.
-«Я б тобі порадив тримати язик за зубами. Тут ось яка пригода зі мною трапилась.» - і переповідаю йому, незнайомцю, мою дивну історію.
-« Вау! Послухайте! Вам треба на радіо, або ж телебачення, а ще краще дати інтерв’ю для газети. Що скажете?» - запитує наче він сам і є журналістом.
-Залишмо, Ярославе, цю пригоду між нами. Гаразд?» -прошу свого нового знайомого.
-«Ні, так, ні. Володимире. Ви допомогли мені зекономити купу грошей. Що я Вам винен?» - запитує з готовністю виконати, здавалось, будь-яке моє прохання.
-«Ти мене завези прямо додому, що б люди не сміялись з мого обшарпаного вигляду. Що скажеш, друже?» - запитую.
-«Звичайно! Без питань! Поїхали!» -сідаємо в авто, і, так ніби нічого не трапилось, продовжуємо поїздку. Як не дивно машина зовсім не пошкоджена.
- II –
07:45 – 21:00 16/01/2018 Івано-Франківськ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771776
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2018
автор: Woody Paul Grey