Та він пішов. Як літо – без пробачень.
У той Вирай, котрий уже не їх.
А плетиво півпотайних побачень
Забрав з собою. Їй зоставив гріх...
Стояла. Нерозкаяна і боса.
Гасила в оці образ, що як дим.
Невінчана жона простоволоса
Із присмаком полинно-молодим.
©Рудокоса Схимниця
І я прийшла. На мене ти чекав?
Принесла різних ви́див оберемок
У косах запах нетутешніх кав
З країв інакших, я уже з туземок
Двох ку́пелей моїх морська вода
Освячена не у хрещенський вечір
Зіниць кристальна маргарит слюда*
А в ній - дві чорні перли порожнечі
В моєму шлейфі - жупел, не ваніль
У камерах, де я пригріла чорта
Насто́яно серцеподібний хміль*
Розносить брагу висхідна аорта
І от прийшла. Я знаю ти гукав
Стрічай свою богиню, ладу, паву!
Браслети стигм приховує рукав -
Слід борозен поораних на славу
Пригадую ту мить, як крадькома
Дивилася на тіло, що лежало
Дивилася на себе, бо сама
Кайдани нарізьбила гострим жалом
Одну мене звільнили поміж дів
Тих тіней, що цвіли востаннє - вперше
Смоківниць, що не матимуть плодів
Мандруючих мов безголовий вершник
Лицем землі. Приходячи сюди
Навідати місця жаги і жалю
До тих, хто виправдовував, судив
Хто збурював і був об’єктом шалу
«Відмолено!» - почула я луну
Співають епілог твого роману
Ті плечі, що несли мою труну
Обв’язують шнурівки параману.
©Марґо Ґейко
* Мінерал перлинна слюда хім. Ел. Н 2 СаАl 4Si2 О 12
*Хміль серцеподібний (Н. cordifolius Mig.)
* Параман — елемент облачення ченця малої схими
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771523
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2018
автор: Марґо Ґейко