У обіймах туги й болю,
Неначе зламався світ,
Іде боротьба за волю,
Де нищиться кращий цвіт.
Не квітом земля рясніє,
Не килимом чебреців –
Від горя земля сивіє –
Їй шкода синів-бійців.
О, скільки ж біди зазнала
Ти, земле моя, й смертей!
У відповідь застогнала:
«О, де ж отой Прометей,
Який ці омиє рани,
Адже вони так болять,
Народ підняв на тирана? –
В думках непростих земля.
1.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771484
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 15.01.2018
автор: Ганна Верес