Ніколи я лихою не була,
Хоч, може часом і кому здавалось.
Я добрим людям не бажала зла,
А до лихих воно само верталось.
Не заздрила нікому, не кляла,
(Хоч іноді - до дідька й посилала!..)
До кожного привітною була,
Лиш потайки, ночами сумувала...
Та це не всім подобалось, не всім,
Не раз, не два - мов в пеклі, обпікалась.
Багато літ і стільки ж лютих зим,
Я з буревієм заздрості змагалась!
І пристрасті кипіли, як смола,
Вагання роздирали - за і проти!
Та, з часом мудрість все ж допомогла,
Мені себе знайти й перебороти!
Змінилось - все! і я уже не та,
Іду в свій світ дорогою своєю.
Мене не зачіпає суєта,
Життю радію з чистою душею!
Сьогодні, зараз! - це найкраща мить!
Любити ближніх і добро творити!
Бо час, як світло - іскрою злетить!
А ми ще тільки починаєм жити...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771374
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.01.2018
автор: majra