В НАДІЇ

Дзвінким  струмком  проб’юсь  крізь  чорні  гори,
Наповню  світ  надією,  життям.
Нехай  розквітнуть  душі  вбогі,  хворі.
Нехай  єлеєм  ллється  давній  ямб
Навстріч  до  Господа  –  в  святій  покорі.

Когось,  хто  мерзне,  –    огорну  теплом,
Комусь,  хто  впав,  –  надійну  руку  в  поміч.
Поменшає  сердець,  закутих  злом,
Облишить  тіло  безнадійна  неміч
І  все  довкола  сповниться  добром.

Любов’ю  заквітчаю  білий  світ,
Такий  загрузлий  нині  в  протиріччях,
Можливо,  ще  на  кілька  тисяч  літ,
Чи  зміни  подарує  це  сторіччя?..
Вже  не  один  гортає  Заповіт  –  
Себе  шукає  у  Господніх  притчах…
                                       14  січня  2018  р.
                                       (с)  Валентина  Гуменюк

         


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771293
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2018
автор: палома