Не піду

«Не  піду,  не  піду»,-я  казала  колись,
«Не  піду  в  дім  молитви  ніколи»,
А  мене  моя  мама  просила:  «Молись,
Читай,  з  вірою  Божеє  Слово».
 
«Не  піду,  не  піду,  буду  жити,  як  всі,
Ну  а  потім  хай  буде,  що  буде,
Подивіться  в  достатку  живуть  тисячі,
Не  шукають  проблем  собі  люди.»
 
Я  казала,  а  Бог  стукав  в  серце  моє,
Його  стукіт  лунав  все  гучніше,
Він  на  кожному  кроці  казав:  «Я  тут  є,
Чому  ходиш  ти  ще  серед  грішних?»
 
Показав  мені  серце  жорстоке  людське,
Де  нема  ні  жалю,  ані  правди…
І  тому  серед  вас  любе  братство  тепер
Бога  нашого  славити  рада.
 
«Не  піду,  не  піду»  -  ну  а  ноги  несуть,
Часто  Божих  доріг  ми  не  знаємо,
Просто  вірити  треба,  що  рідні  прийдуть
У  той  час,  як  найменше  чекаємо.
 
Бо,  як  стелиться  річкою  сивий  туман,
Чи,  як  сонце  за  обрій  сідає,
Ми  міркуєм,  а  в  Бога  на  все  є  свій  план
Про  який  ми  нічого  не  знаєм.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771280
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 14.01.2018
автор: Зореслава