Прямую берегом піщаним.
У сяйві місячнім тону.
Торкають води океану
Душі натягнуту струну.
Лоскочуть кроки хвиль набіги.
Хапають мрії за поділ –
В такі моменти пишуть книги
Про колір маковий вітрил.
У мушлі чую спів ілюзій –
За обрій кличе їх мотив.
На неба зорянім обрусі –
Мелодій серця перелив.
З усіх усюд вершки емоцій
До крил пір’їнками збира
Й у світ омріяний відносить
Душі натхненності пора.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771279
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.01.2018
автор: Серафима Пант