Засіяла в небі Зірка,
Сповіщаючи новину:
Породила Божа Діва
У Белені свого Сина
Та сповила зовсім вбого
В яслах, помежи бидляти.
Син улюблений – у Бога,
Слово вічне – в немовляти.
Хата дихає теплом,
Чути, як малятко плаче.
Покуть і дідух, кругом –
Сіно, як колись неначе.
Ось господар за столом
Дяку Господу складає,
Гідно схилене чоло –
Дух молитви рід єднає.
Кожен рік з Тобою, Боже,
Від народження в Дитятку,
Проживаємо ми гоже
До кінця час від початку.
На Землі ми – у гостині,
Справи кожного Бог бачить.
Пам’ятати треба нині:
Син вродився, щоб пробачить.
Сяє Вифлеємська Зірка,
Світлом сповнює весь світ.
Ллється радість, тільки гірко
З українських наших бід…
Не скорити Україну –
З уст стражденних молитви.
Породила Діва Сина!
Підіймаймо хоругви!
Хай святий вогонь Любові
Увійде в людські серця,
Хай душа зростає в Слові!
Благодаті від Творця!
Христос народився!
Славімо Його!
7 січня 2018
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771269
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.01.2018
автор: палома