Єство зрадливо прагне ласки,
Твоїх обіймів, пригорни.
Зануритись в кохання казки
І щезло жало щоб війни.
Щоб ранок зустрічати конче
В єдинім клекоті сердець.
І, щоб крізь штори у віконце,
Сміялась райдуга з небес.
І ми розморені, щасливі
Лежали поруч пліч о пліч.
Дивились в очі й розуміли,
Позбулись ми чужинських бід.
Й тіла сповнялись теплотою,
Чиста любов лилась без меж.
Жила й живу, милий, тобою.
Приходь. Цілуй. Душу бентеж.
14.01.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771268
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2018
автор: Валентина Ланевич