Відгарцювала молодість в труді,
Десятки літ нам доля нанизала,
Не пасти задніх і тепер в житті
(Так Україна-ненька наказала),
А правди слово нести поміж мас,
Прошите кулею, освячене любов’ю,
Щоби прозрів-проснувся вже Донбас
З молитвою і каяттям до Бога.
Збудити маєм українства дух,
Зачарувати мовою своєю
Усіх і проросійських відчайдух,
Щоб зажили всі дружною сім’єю.
І хоч Москва воює – не дріма,
Наш дух і волю нашу не здолати,
Не віддамо землі ми задарма,
Бо Україна – то як рідна мати,
Що лиш одна буває у житті,
І тільки їй завдячуєм буттям ми.
Хай за штурвал усілися не ті,
Та вона прийде скоро вже до тями.
Із влади гниль відкине геть вона –
Очиститься, мов грішниця на прощі,
Забуде слово назавжди «війна».
Мир не купляється за золото чи гроші,
А тільки кров’ю той відродим дух,
Що помічний у битві за свободу,
І сповістить під новий рік дідух
Про те, що досить гинути народу!
17.07.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771238
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.01.2018
автор: Ганна Верес