А на душі - немов на Альбіоні

А  на  душі,  мов  на  туманнім  Альбіоні  –
Туман  та  дощ,  як  вже  було  не  раз…
Ти  постиш  фільми  із  акторами  в  «Brioni»,
А  я  ношу  «палЕний»  «Adidas».

Так,  я  ношу,  що  дешево  та  зручно,
Так,  я  люблю,  як  досі  не  любив.
Життя,  хоч  і  зачитаний  підручник,
А  не  підкаже,  в  чім  я  загубив.

Ти  постиш  фільми  про  любов  на  грані  фолу,
А  я  уже  давно  ступив  за  грань,
Сухар  із  борошна  найгрубшого  помолу  –
Рятунок  мій  від  голоду  чекань.

Так,  я  грішу  із  розміром  та  ритмом
Та  не  лише  в  поезії  –  в  житті,
Але  любов…  Хіба  буває  притьмом,
Із  присмаком  прогірклої  куті?

Ти  постиш  фільми,  ти  шукаєш  аналогій,
Ти  все  те  робиш  з  умислом  чи  без,
А  я  самотні  продукую  монологи…
Ще  не  помер  та  ніби  й  не  воскрес.

Ще  не  помер  –  застиг  у  глупій  комі,
І  не  живу,  і  вмерти  –  не  помру,
Вся  пунктуація  –  суцільні  коми
Перед  «але».  І  тиша  –  на  «чому?»

А  на  душі,  мов  на  туманнім  Альбіоні,
Туман  густий  –  бери  й  шматками  ріж,
Примарне  все…  У  савані?  Чи  у  вельоні?
***
Встроми  мені  між  ребра  гострий  ніж.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771229
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2018
автор: Синій Вовк