На Меланку й Василя

Сію,  вію,  посіваю,
 вас  з  Велією  вітаю!
Ми  й  Меланя  з  Василем
 в  гості  їдем  вже  конем.

Вітри  буйні  –  чорні  тури,
розчищайте  сніжні  мури.
Місяць  батько  наш  Василь,
розжене  все  без  зусиль.
З  ним  племінниця  Меланка,
сестри  Лади  -  Вишиванка.

Богом  древнім  нашим  дано
 в  цю  неділю  спозарано.
Ячмінь  сипати,  пшеницю
у  небесну  колісницю.
Щоб  міцне  було  стебло
Щоб  родило…  і  було.

Сію,  сію  засіваю,
 з  Василечком  Світ  вітаю.
Коноплі  на  куделю…
радість  з  вами  розділю!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771224
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2018
автор: Миколай Волиняк