Ти - Одісей, а я - Пенелопа
Дурненька. Ти сказав: "чекай,
Я нанедовго. Скоро вернуся"
І от, я намарне тебе виглядаю.
Щодня плету тяжкий гобелен
і щодня розпускаю до нерва.
О, бачив би ти вульгарні сценки,
які я творю перед знищенням.
Тепер от якийсь напівсліпий
старий безсовісно переказує
усім плітки про нас, вивертаючи
все, як романтичну історійку.
Я дружина Лота, яка знаючи,
що буде, обернулася на тебе.
Ти - те, що я побачила останнім.
І тепер я більш нічого не бачу.
Бідний Лот. О, я могла б подумати
про нього. О, я мала б. Але ні, я
обернулася, і тепер вся просякнута
тобою, наче сіллю рибина на зиму.
Ти без зусиль узяв мій горизонт.
Ідеальну лінію. Чітку і просту.
І легко стиснув його в тугу точку.
І я, загублена, не знаю, куди йти.
В мене і раніше були проблеми
Із сприйняттям часу і простору.
Я вічно всюди губилася. Навіть там,
Де бувала з тобою безліч разів.
І що ж тепер?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771222
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2018
автор: Rumbambar