ніч в голодних обіймах мерця добіжить до кінця.
перегорне пожовклу сторінку таємної книги
білосніжна кігтиста холодна правиця жерця,
чиє око – то око змії, а слова – то вериги…
від кадильних, тягучих димів йде млином голова.
кров в надщербленій чаші загусла смолою до часу.
в цьому храмі завішені ряднами іконостаси,
на підлозі між плит кам’яних пнеться сива трава…
обрис кола тримає напругу закляклих хвилин.
мозковий холодець генерує прокляття й молитви.
ритуал замикається вкотре з кінця на зачи́н.
жрець вустами торкається дзеркала срібної бритви…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771208
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.01.2018
автор: Ки Ба 1