Ми пов'язали себе з хибними речами…

Ми  пов'язали  себе  з  хибними  речами.
Ми  пов'язали  себе  з  хибними  людьми,
І  навіть  дехто  з  них  народжений  був  нами.
Ми  знаємо  одне  життя  —  життя  в  пітьмі.

Ми  пов'язали  себе  з  зовнішнім,  несправжнім,
Примарливим,  облудним,  хибним  світом  снів.
Тому  нам  у  житті  буває  зле  і  страшно,
І  набагато  зліш,  страшніш,  ніж  на  війні.

Тому  не  впевнені  ми  у  житті  ні  в  чому:
Ні  у  майбутньому,  ні  в  інших,  ні  в  собі.
Ми  загубились.  Ми  пішли  колись  із  дому.
І  ось  проводим  час  за  хибне  в  боротьбі.

Хто  ми  і  звідки?  І  чому  ми  тут  страждаєм?
Ми  —  вічні  душі.  Ми  із  вічності.  І  в  нас
Приховані  скарби,  що  ми  про  них  не  знаєм,
Але  шукаєм  їх,  шукаєм  повсякчас.

Але  шукаєм  ми  їх  зовні,  де  нема  їх.
Тому  й  страждаєм,  що  шукаємо  не  там.
І  тільки  той,  хто  їх  знайшов,  достотно  знає,
Де  вони  є,  бо  скористався  ними  сам.

Знання,  як  ці  скарби  знайти,  просте  і  ясне.
Двадцять  хвилин  його  отримати  бере.
І  двадцять  років,  сповнених  відкрить  прекрасних,
Займає  практика.  І  ти  стаєш  царем

Свого  життя,  яке  було  злидарським  досі,
Яке  проводив  ти  в  пітьмі  і  в  ланцюгах.
Це  не  питання  віри.  Це  є  справжній  досвід
Всіх,  хто  пройшов  цей  гарний  і  величний  шлях.

[i]07.02.2016
Донбас

Із  циклу  віршів  2015-2016  років  "Світоч  любові"  www.PetroRuh.com/2015.html[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771144
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.01.2018
автор: Петро Рух