Жива розмова нашу душу зігріває,
Емоції листом звичайним ти не передаш,
По тону, інтонації відразу знаєш,
Що у душі твоїй - порядок, чи розгардіаш.
***
Вода, вода залити може жар,
І полум'я вона погасить,
Але кохання чудодійних чар,
Й жагу до волі і життя,
Вона, нізащо, не затьмарить.
***
Але у того лиш душа літає,
Хто палко й самовіддано кохає,
Готовий хто віддати душу й серце,
За усмішку і блиск в очах - озерцях.
***
Чому закрила іншим свою душу,
Чому одна, на самоті страждаєш,
Чому палкого серця стукіт не почуєш,
Чому не скажеш, що його кохаєш.
***
Якщо надів рожеві окуляри,
Не помічаєш вже нічого, що навкруг,
Обгортка все тобі затьмарить,
Хоч душу підлу може мати "друг".
***
Не бачить і не відчуває він твій стан,
А може бачити щось інше заважає,
Напевно очі застила туман,
А може стежку вже до іншої шукає.
До нього ти уважно придивись,
І заведи про це пряму розмову,
Не зрозуміє - сміло розійдись,
І починай життя спочатку, знову.
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771055
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2018
автор: М.С.