Блаблакаркаю додому,
блаблакрук чи блаблаворон,
із Гомори і Содому –
в (к)рай, де землю бабрав кволо.
Де наївним і малим ще
колупав глевкий чорнозем.
Чи то кляв, чи то молився
(часто – всупереч прогнозам).
Чи богам, чи то волошкам –
щоб земні забрали кари.
Коби знав, як грунт колошкав,
що життя заблаблакарить –
підстелив би сніп соломи.
Щоб земля обітована,
хоч на смак гірка й солона,
заревла: "Любіть Івана!"
Та в Содомі – в мене кворум.
(Ох нема на нього кари!)
Довезуть додому хворим
вітчизняні блаблакари.
Мій Содом – ганебний лікар.
Втім, нашепче рідний Південь:
звідси їхав – недоріка,
повернувся – блаблапівень.
* кворум – найменша кількість учасників зборів,
необхідна для визнання даних зборів
правосильним ухвалювати рішення
з питань порядку денного.
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770961
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.01.2018
автор: Олександр Обрій