БЛА-БЛА-КАРА

Блаблакаркаю  додому,
блаблакрук  чи  блаблаворон,
із  Гомори  і  Содому  –
в  (к)рай,  де  землю  бабрав  кволо.

Де  наївним  і  малим  ще
колупав  глевкий  чорнозем.
Чи  то  кляв,  чи  то  молився
(часто  –  всупереч  прогнозам).

Чи  богам,  чи  то  волошкам  –  
щоб  земні  забрали  кари.
Коби  знав,  як  грунт  колошкав,
що  життя  заблаблакарить  –

підстелив  би  сніп  соломи.
Щоб  земля  обітована,
хоч  на  смак  гірка  й  солона,
заревла:  "Любіть  Івана!"

Та  в  Содомі  –  в  мене  кворум.
(Ох  нема  на  нього  кари!)
Довезуть  додому  хворим
вітчизняні  блаблакари.

Мій  Содом  –  ганебний  лікар.
Втім,  нашепче  рідний  Південь:
звідси  їхав  –  недоріка,
повернувся  –  блаблапівень.


*  кворум  –  найменша  кількість  учасників  зборів,  
необхідна  для  визнання  даних  зборів  
правосильним  ухвалювати  рішення  
з  питань  порядку  денного.

©  Сашко  Обрій.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770961
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.01.2018
автор: Олександр Обрій