Інколи так хочеться бути самій,
Відпочити від інших людей,
Та не дає спокою думок рій,
Голова повна дивних ідей.
Тоді біля мене лежать залюбки
Блокноти і ручки мої,
Самі складаються ці рядки
Я записую вірші свої.
У них виливаю свої почуття,
Образи, проблеми і злість.
Поезія частина це мого життя
І вірш в мене бажаний гість.
Папір не зрадить ніколи мене,
Не засміється в лице
І найголовнішим для мене є те,
Що не скаже нікому про це.
Нехай урагани бушують в душі,
Нехай собі серце щемить
Про все забуваю у віршах красі
Така дорога є ця мить.
Можливо, в душі зараз шторм й океан
Вже вийшов давно з берегів
Вірші так чудово лікують від ран,
Не треба мені більш світів!...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770889
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.01.2018
автор: Кароліна Дар