Завтра з краю й до краю
Пролетить в небесах і раях:
В світі є невмовкаюча радість –
Це я!
це Я!
Що робити? не знають
Ні прибічники Риму, ні Холуя!!
В них єдине що не умирає –
Невмовкаюча радість – це я!!..
Прошу, прошу:
біжу – радість, радість!!
Радість щастя, радість Божа –
й моя!
Ніби з тіла вже вискочив я:
радости не помічають...
Точніше прошу:
Бах, Бетховен, Моцарт і я.
Якби ви мали раптом загинуть –
Не до пляца Петра вам,
не до хапця:
Мов від вовка стрибнули б
до мене
на плечі – Ісусу на спину!! –
І відчули б, до чого гаряча в нас
радість оця!!!
Може, листя в музик одбирають?
Дух – є: Бах, Бетховен, Моцарт
і я...
Що робить – я не знаю!
Біси шепчуть:
мовчи...коли хочеш святим...
Так! я хочу до раю: там вони!..
але треба до Неба...
бо – Вона! я без Неї,
так, помираю...
Хочу з Нею по праведности! –
але так, щоб – між тим...
Між всіма, між розбуджених –
Радістю!
Нащо святі –
якщо радощів і нема!!
Завтра з краю й до краю
ПРОЛЕТИТЬ в Небесах і в раях:
В світу є невмовкаюча радість –
Це Христос в мені!! більший,
ніж я...
Ніби забули: чому радісним буть?
27.10.2007
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770557
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.01.2018
автор: Шевчук Ігор Степанович