А я згадав прекрасну зиму,
Майдан й мільйон розпалених сердець.
Я бачив усмішку щасливу,
Любові й волі диво-острівець.
Це так було несамовито –
Один за всіх і всі за одного.
І світлом правди оповито,
І п’яних лиць там зовсім не було.
Там всі дивилися тверезо
На час, на простір, на свої думки.
І лиш тиран готовив лезо,
А далі битва, свічі і вінки.
І впали жертвами герої
За тебе, мене і за рідний край.
Не дочекались хлопці волі,
Пішли дорогою у Божий рай.
Спочатку сотня, та з Майдану,
А тисячі пішли уже з війни.
І далі кровоточать рани,
І кращі не вертаються сини.
Як дорога ціна до волі?
Чому такий жертовний випав шлях?
В кулак сплелися людські долі,
У наших, брате, щастя є руках!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770395
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 09.01.2018
автор: Східний