О музо, не дозволь душі старіть!

До  осені  вже  просяться  літа…  
Візиткою  –  сріблясто-білі  скроні…
Давно  без  танцю  вечори  й  свята,
Але  поезій  дозрівають  грони.

А  в  них  –  любов  жагуча  до  життя,
Ота,  що  в  муках  іноді  рятує
І  душу  змушує  пройти  крізь  каяття,
А  чи,  як  кат,  без  вироку  катує.

Важкий  процес  народження  творінь,
Коли  в  борні  –  реальність  і  сум’яття…
О  музо,  не  дозволь  душі  старіть,
Щоби  не  стало  це  моїм  розп’яттям.
26.10.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769881
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.01.2018
автор: Ганна Верес