У вікні розглядались будинки
Як чергову зупинку минав.
Розкидатись хотів почуттями,
Емоції свої не крав.
Глибокі є роздуми ті,
Що модерном вітаються радо.
Чи може я спати хотів?
Чи варто вмирати так рано?
Я, як усі декаденти
Відмовляюсь від шляху цього,
Та горе усім резидентам,
Що не мають закону свого.
Я б хотів записати ці строки,
Але не маю на чому і чим.
Душа моя гнівно іскриться,
Випускаючи з попелу дим.
Я писав не своїм олівцем,
Я на потязі їхав чужому,
Листок я затьмарив рядками,
Як тепер доберуся додому?
Та сталося радісне диво –
Дарували мені олівець
І як би все дивно не було,
Це звело увесь вірш нанівець.
Остап Лагойда (27.12.17)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769870
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.01.2018
автор: Sir Agravain