Хтось не любить… то так і буде,
Я розсміюсь, на повні груди,
І прилечу хугою, снігом,
Килимами накрию, сріблом.
Все заіскриться, біло - біло,
І помандрую, далі сміло,
Аж по верхівки, в пуху кущі,
Нитки златаві, скрізь по плащі.
І над річкою, змахну крильми,
Все покриється, дзеркалами,
Встелю скатерку, самобранку,
Вдягну калину, в вишиванку.
Бач ягідки, вже червоніють,
Усім птахам сердечка гріють,
Вдягну ялинки в діаманти,
І почекаю, на куранти.
Лунає двін, спішить Новий рік,
Ступне до кожного на поріг,
Чомусь тим часом, втіхи нема,
Бо ж холодненька, кажуть зима.
Скрізь озирнись - краса чудова!
Тож усміхнись, пора казкова!
Не любить хтось, нехай так буде,
Знову сміюсь, на повні груди.
2017р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769794
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.01.2018
автор: Ніна Незламна