Забрати можна все в людини,
З сумою вигнати у світ…
Проте без мовної перлини,
Зупинить процвітання рід.
Можна якесь забути слово,
Та мову – зась! - Вона жива…
Нате дана народу мова,
Вона, як хліб - всім голова.
Мова для нас - життя основа,
Без неї стогін, біль і гнів…
Плекай у мові кожне слово,
Неначе іскру між вогнів.
Щоб мова піднялась до сонця,
Світила променем віки.
Не закривалися віконця,
Ростили хліб чоловіки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769724
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.01.2018
автор: СЕЛЮК