Господь наш Світлий предків, одноликий,
Нам дав свободу й нас боготворив.
Даждьбог у нас єдиний - Сонцеликий,
Синів своїх Богів і нас любив.
Свою подобу дав онукам - розум,
З Коша сузір’я свічку запалив.
Щоб приклонялись Вітрові і Грозам,
Щоб розвивався люд його й творив.
Щоб жив з Батьками в мирі і злагоді,
Для нас і небо й зорі прихилив.
Щоб не вмирала гідність у народі,
Нам душу дав і лід в ній розтопив.
Леліяв Бог нас, тішився з Синами,
В тисячоліттях раєм нас водив.
Як впала з Неба хмара з плазунами,
Любов його, народ мій, розгубив.
Століттями нас тішили брехнею,
Чужий єрей нас зраджував, дурив.
Не будь рабом, проснися вже, душею,
Допоки Суть онучку, не зганьбив!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769688
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.01.2018
автор: Миколай Волиняк