Розбудив мій спогад. Давній. Призабутий.
Ти де його побачив? Кажеш, у очах?
Серце не піддалось гіркоті отрути.
Так, мабуть, буває тільки у казках.
Спогад ще тримає. Розгортаю крила.
Злетіти в небо хочу. Тягне щось на дно.
Пам'ять ще не знає, що любові сила
Здатна вибачати, що б там не було.
Засинай, мій спогаде. Не хвилюй даремно.
Ясні зорі тихо сяють у пітьмі.
Я сміюся дзвінко! А на серці щемно...
Ми у цьому світі далекі, та близькі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769684
Рубрика: Присвячення
дата надходження 04.01.2018
автор: Дарія Типчук