Виплюнь
Виплюнь
Виплюнь
з себе
залишки учора
учора ти спіймав себе в долоні
учора ти спіймав себе у сіті
учора ти спіймав себе на думці
що розчинена пігулка
це, звісно, не вихід
хоч може й нить Аріадни
в лабіринті розладів,
хто ж його знав
що у ньому ти сам собі Мінотавр.
Виплюнь
Виплюнь
Виплюнь
усі слова
що зібрались гірким вузлом
на піднебінні
вони тебе погублять
вони тебе отруять
вони твій зашморг
і змія
що звивається поміж зубів
вчепившись іклами в язик
вчепившись іклами в кадик
вчепившись поглядом
у все чим дорожиш
аби спаплюжити
зміїною лускою.
Виплюнь
Виплюнь
Виплюнь
себе назовні
скинь окови тіла
зайві мов одяг збудженої ночі
згорнись калачиком
теплою слиною
на гладкому паркеті
що пам'ятає кожне твоє п'яне падіння
й кожен ейфорійний зліт
лежи там і запам'ятовуй
як це перестати бути
оцим усім
оцим усім
собою.
я розбуджу тебе в наступному житті
поведу на залізничний міст
де будемо плюватись
словами
образами
і самими собою
у безодню
аби чути їхній мокрий крик
аби чути їхній злам
аби чути
Виплюнь
Виплюнь
Виплюнь.
#Лажневський
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769648
Рубрика: Верлібр
дата надходження 04.01.2018
автор: Лажневський