Тому що сива давнина,
Як у віконця темна ніч:
Очі в темряві не бачать.
І таємні сяють зірки,
Синім сяйвом поблискуючи,
Немов чарівні пелюстки,
Якоїсь чудової квітки...
І ти, у тиші, темряві ночі,
Нічого не шукай, нікуди
Не біжи: вслухайся лише
У тишу, у абсолютну самотність
Своєї самотньої душі.
Не став крапки - нехай їх
Буде краще три... На цій
Незрозумілій землі, краще
Читати книжки, дивитися
На зірки. На цій незрозумілій
Землі, краще таємниці
Всеблагої, суть знайти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769520
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.01.2018
автор: Олексій Ретинський