Для вас,люди в білих халатах,
Я шлю найщиріші слова,
Бо в ваших серцях є палата,
Де хвора людина жива.
Ви всі,як ангели ходили
І в день, і в ночі довгий час,
І все від душі, все робили,
Щоб вирвати з недуги нас.
Не раз ми стогнали,як діти,
Знеболені встать не могли,
А вам приходилось сидіти,
Щоб ліками нам помогти.
Я знаю,- є різні хвороби,
Їх безліч на нашій Землі.
Та ви,як і ті хлібороби,
Що боритесь з ними усі.
Усі,-від старшин до сестриці,
Усі,-хто в халатах ходив.
Уколи давали й водиці,
Щоб тільки той хворий ожив.
При вашім умінні й завзятті
Недуги зникали у нас.
Тому,мої любі,як браті,
Я Господу молюсь за вас.
За ваше старання,за руки,
За ваше уміння,за фах,
За те,що зчезають і муки,
І люди ідуть під свій дах.
Прийміть ті слова,як подяку,
Від серця мого й від душі.
За те,що вернувся у хату
Здоровим до свої сім"ї.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769402
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.01.2018
автор: Дашавський поет