Я живу в своїх віршах,
Ковтаю слова спрагло.
Поїдаю сотні образів
Наче навіжений рвусь з в’язниці.
Давніх поетичних поколінь
Намагаюсь щось своє принести.
Та ні, мене все цькують,
Говорять, що не так.
А я усе творю.
Бо у мене лише слова,
І дивні болісні душевні відчуття.
Моє життя - це вірш
Який я несу крізь призму століть
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769306
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.01.2018
автор: MiriamS