Давно вже я не молода,
Сивіють коси, слабнуть крила,
Та думка ще жива зліта:
Невдачі, горе не скорили.
Міняє обрис дивний світ,
Не ті вже кольори навколо,
І навіть саду інший цвіт,
Лиш Сонце йде по тому ж колу.
Я хочу світ цей зрозуміть,
Прийшовши із батьків країни,
Хай не спішить душа старіть –
Людська вона, а чи чаїна.
19.11.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769143
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.01.2018
автор: Ганна Верес